Читать книгу 📗 Кали-юга (СИ) - Олди Генри Лайон

Лео поліз під стіл, збираючись змінити конектор. Спиною відчув, як сіпнулася Бугай — немов їй зуб без наркозу видирали! Здається, кидаючи погляд на Лео, ця валькірія щоразу очікувала побачити когось іншого, але бачила Лео, і це зносило їй дах. Була б її воля…

Була б його воля!..

Живлення та зв'язок працювали штатно. Лео вдягнув шолом.

Гулка безвидна порожнеча. У непроглядній темряві спалахують і гаснуть далекі, ледь помітні іскорки. Зірки? Обман зору?

— Ласкаво просимо в систему комплексу «Шива»… пане.

Перед словом «пане» голос виразно запнувся.

— Ти — штучний інтелект?

— Плюс… пане.

Пауза стала меншою, але не зникла повністю.

— Ім'я в тебе є?

— Мене звуть Хінт.

Цього разу ШІ взагалі обійшовся без «пана».

— Якого біса тут темно, як у дупі?

— Ви не вибрали режим.

— Вмикай інтегральний!

Режим, який врятував Калині життя. Режим, у якому вона загинула.

— Дозвольте запропонувати вам тестовий режим. Для ознайомлення…

— До біса тестовий! Я сказав: інтегральний!

— Вам слід пройти курс адаптації. Якщо вас не влаштовує тестовий режим, можу запропонувати пасивний або інтерактивний…

Це був уже другий ШІ, який вирішував за Лео. Змовилися, мерзотники?

— Ти, Хрінів Інтелект?!

Тремтіння в темряві. Брижі. Не подобається, так?

— Увімкнути інтегральний режим! Це наказ!

— Слухаюся, мій пане! — без запинки випалив ШІ.

І стало світло.

Світло засліпило, перетворилося на круговерть сполохів. Розпалося на пікселі, не бажаючи складатися в єдину картину, розтягуючи на частини самого Лео. Запаморочилося в голові, до горла підступив кислий клубок нудоти.

Лео заричав крізь зуби. Лють стала розпеченим ядром, центром тяжіння, навколо якого він наново збирав себе. Й коли він знову став цілісним, світ навколо теж зібрався воєдино, припинивши шалене кружляння.

Шива піднісся над своїми володіннями, піднявши над головою разючий тризуб. Темна лють посвітлішала. Вона більше не була спрямована на тих, хто поруч. Від цієї нової, світлої люті тризуб спалахнув подібно до сонця.

І збляк.

Вади. Прогалини. Вони висмоктували енергію, позбавляли сил. Руйнування, збереження — і творення! Така його природа.

Він взявся латати та виправляти.

Молодший сержант Лев Вахненко не мав справи із засобами РЕБ. Антидронова рушниця на полігоні не береться до уваги. Якби він опинився у звичних умовах, він згадав би, як працювали ворожі РЕБ проти їхніх дронів, і діяв би від протилежного. Забрали меч? — замість нього дали щит. Якби він опинився у звичних…

Зараз це втратило значення.

Шива був набагато більше, ніж просто Лев Вахненко. Так, допоміжній іпостасі на ім'я Хінт заборонили повне передання контрольного пакета особистих даних операторів — нинішнього та минулого — у хмару або на сторонні ресурси. Але збереження операторських даних на жорстких дисках ніхто не забороняв. Ба більше, така заборона порушила б стабільність роботи комплексу.

Шива був більшим, ніж Лео.

«Це тобі не навчальний центр із “повним фаршем”. Справляйся з тим, що є…»

Дивні думки виникали з нізвідки та вислизали в нікуди. Шива діяв за натхненням. Відчував свою ущербність, невідповідність, неправильність — і намагався виправити, що міг. А коли можливості вичерпалися, Шива вийшов назовні.

Всередину?

Не важливо.

— Ви пройшли тест, молодший сержанте. Вітаю!

Горбоносий був задоволений, як слон. Це мало дратувати, але чомусь не дратувало.

— Ваш новий позивний — Шива. Беріться до роботи.

— Система… Вона налагоджується!

Це старший солдат Бугай. Здається, в неї зникло бажання накинутися на Лео з кулаками.

— Ага, — буркнув Лео. — Від слова «лажа».

Зробити треба було до хріна та більше. З інтегрального режиму все не поправиш. Треба зв'язатися…

— Старший солдат Бугай! Зв'яжіться з командиром «Прометея» — нехай висунуть свою машину на сто п'ятдесят метрів уперед і на сто метрів лівіше, ближче до центру. «Анклав» відвести на пів кілометра вглиб позицій та на триста метрів правіше…

Чому вона на нього так дивиться?

— «Кракени» розподілити по передньому краю через кожні сімсот метрів. «Буковелю» змінити частоти придушення на…

Чому вони обидва на нього так дивляться?

7. КОМБАТ

— Будяк викликає Лісовика, прийом! Будяк викликає Лісовика…

— Лісовик на зв'язку, прийом.

— Командире! Ти можеш вгамувати цього Леголаса?!

— Кого?!

— Цар-РЕБщика нового! Він із нас конструктор «Лего» збирає!

— Леголас? Не смішно. «Кракени» просить переставити?

— Просить? Він не просить, курва, він наказує! Ще й виконання вимагає підтвердити…

— Ну, переставте…

— Шо, знову?! Задовбав!

— Ну, задовбав. Знаю.

— Лісовику, ти ж командир! Накажи йому! Можеш?

— Ну, можу.

— Так накажи.

— Не можу.

— Мінус. Не зрозумів…

— У мене теж начальство є. А в нього — своє. А у вошивого…

— У кого?!

— У Шиви. У нього повноваження.

— Які ще повноваження?!

— Із самого верху. Усе залізо по нашому району оборони — його.

— І що?

— Наказав? Виконувати.

— Ми з ніг збилися його забаганки виконувати! Він, що, взагалі не спить?!

— У сенсі?

— Не спить, не їсть, срати не ходить! Наказує! Двадцять чотири години на добу…

— Той, хто до нього сидів, теж був не подарунок. Серед ночі підіймав…

— Як на мене, вони там обидва сидять. І той, і цей.

— Мінус. Конкретизуй.

— Зуб даю, вони у дві зміни кермують і в чотири руки. Нон-стоп. Значить, він тобі не підпорядковується?

— Формально — підпорядковується.

— А за фактом?

— Будяче, іди нахер. Я тобі вже все пояснив. Він результат дає?

— Ну, дає…

— Нуль прильотів по позиціях. Красава! Система реально працює.

— Якщо працює, то якого біса її весь час перебудовувати?!

— Будяче, йди, куди послали. Тягай залізо та крути частоти. Скажуть тобі Вавилонську вежу з «Кракенів» будувати — мішай розчин і не пихти!

— Головне, щоб не розвалилася…

— Хто?

— Що! Вежа твоя…

8. СПЕЦВІДДІЛ «АСТРАВИДЬЯ»

— Ви не спите? — здивувався Дінеш.

Нерозумно, подумав він. Як же нерозумно! Вломитися опівночі до кабінету, бачачи в щілину прочинених дверей, що всередині горить світло, знати, що, окрім шрі Чаттерджі, в кабінеті нікого немає й бути не може, — та дивуватися вголос, що старий не спить.

«Наліт. Я повинен був сказати: масований наліт. Перше серйозне випробування для нового Шиви. Чому я почав не з цього? Ну так, якщо він не спить, він уже й так знає. Це я ще сплю, підхопився з ліжка, а насправді тільки почав прокидатися…»

— Точка збору, — не до ладу відповів старий.

— Що, вибачте?

— Точка збору. Ядро кристалізації.

— Вибачте, я вас не розумію.

Останнім часом, мало не брякнув Дінеш, я вас через раз не розумію.

— Я вам вдячний, шрі Дінеше, — Чаттерджі Вішванатх дивився у стіну. — Я вам дуже, дуже вдячний.

Здавалося, у стіну вмонтували монітор, де транслювалося щось унікальне, раніше небачене.

— Вдячні? За що?

— Ви так і не запитали в мене, що я думаю про Калі. Де вона, що з нею, чому після того конфлікту ми не фіксуємо жодних зовнішніх проявів… Я знаю, ви цікавилися станом Калини.

— Так, — кивнув Дінеш. — Це цілком природно, я завжди цікавлюся, як вона. Зі шпиталю доповіли: стан без змін.

Я виправдовуюся, подумав він. З чого б це?

Нерви.

— Незвичайна активність головного мозку, — старий слабко посміхнувся. — Про це вам теж повідомили. В іншому — без змін, так.