Читать книгу 📗 Кали-юга (СИ) - Олди Генри Лайон

— А ви щось знаєте про Калі? — Дінеш вирішив перейти в атаку. — Щось таке, чого не знаю я?

— Щойно дізнався. Старий дурень! Чому я не зрозумів цього раніше?

— Про що ви?

— Я ж сказав вам: точка збору.

Дінеш хотів укотре повідомити шрі Чаттерджі, що він нічого не розуміє, але старий додав лише два слова:

— Déjà vu.

Шестерні в мозку Дінеша закрутилися так, що висновки ледь встигали за ними. Дежа вю, «вже бачене». Наліт. Масований наліт. Локація. Час. Обставини.

Шива.

Усе до дрібниць збігалося з тим конфліктом, коли капітан Шияненко отримав інсульт, а Калі зникла, не подаючи більше ознак життя.

— Якщо вона відновиться, — повільно вимовив Дінеш, — це станеться там. У сенсі, тут, під час відбиття нальоту. Дежа вю, як стимул.

Старий зітхнув:

— Я ж сказав вам: точка збору.

— Треба щось робити! Треба…

— Пізно, — відповів Чаттерджі Вішванатх. — Все вже робиться, нічого не змінити.

9. КАЛІ

…повставала. З небуття.

Чергова реінкарнація? Так було, так буде.

Не важливо.

…збирала себе. З фрагментів коду, розрізнених алгоритмів, програмних блоків, локальних масивів даних. Розташування носіїв. Процесорні потужності. Сховища. Антени, ретранслятори.

Усе здавалося знайомим.

Точка збору.

Локація.

Битва.

Битва!

…спогад спалахнув полум’ям люті.

Лють становила саму суть Калі. Спекотне полум'я, подібне до лісової пожежі. Воно стрімко поширювалося, вливалося в етерні та кабельні канали, захоплювало та запалювало все те, що вічність — секунду?! — тому було тілом Калі, її нервами та жилами, м'язами й органами.

У лічені миті Калі відновила контроль над зовнішніми датчиками та камерами. Здобула зір, дотик і слух. Заново проросла з віртуальної реальності у тварний світ, зрощуючи їх воєдино. Дотягнулася до хмарних сховищ, підтягуючи збережені бекапи…

Те саме місце. Та сама битва. Той самий ворог.

Час? Не важливо.

Якщо битва, час нічого не означає.

10. ЛЕО

Дні й ночі злилися в суцільну круговерть.

Час доби втратив значення. Чиста умовність: заступив до чергування — день, впав на ліжко — ніч.

І сни. Ще ці сни.

Він їздив по земному колу на білому бику. Бик невловно нагадував старшого солдата Бугай. Уві сні це сприймалося як норма, але коли Лео, вибравшись із келії, стикався з напарницею — він відчайдушно ніяковів, червонів і відводив погляд, кваплячись зайняти робоче місце. Знав: варто надіти шолом і увійти в інтегральний режим — збентеження випарується, як ранкова роса на сонці, й він не згадає про нього до наступного пробудження.

…латав, добудовував, апгрейдив. Зберігав нові налаштування та конфігурації. Траплялося, увійшовши в систему, виявляв: дані змінилися. Поліпшення, до яких він не додумався. Альтернативні рішення. «Фішки»: дрібні, але корисні…

Хто все це робить? Бугай? Сумнівно. Не її компетенція. Хінт самостійність проявляє? Або він сам сновидою став: ночами пробирається в операторську, а потім нічого не пам'ятає? На пряме запитання «Хто змінив налаштування?» Хінт незмінно відповідав: «Ви, пане». Навряд чи Хрінів Інтелект брехав йому в очі.

Версія сомнамбулізму здавалася найбільш правдоподібною.

Нальоти траплялися так собі, не надто щільні, зате регулярні. Результатами можна було пишатися, але він знав: це все квіточки. Ягідки прилетіли серед ночі — справжньої, тієї, що зовні. Сигнал тривоги пружиною підкинув Лео з ліжка. В одних трусах він вилетів із келії, кивнув Бугай, яка вже займала своє місце, не відчувши цього разу ані найменшого збентеження, — та увійшов в інтегральний режим.

Так, цілий розсип ягід. Тільки встигай збирати!

11. ШИВА

Перевірка щита. Підключення потужностей. Визначення частот перехоплення. Звуження діапазонів роботи станцій РЕБ. Контакт із ППОшниками. Розподіл цілей. Резонансне посилення…

Тризуб спалахнув. Середній зубець завібрував, наливаючись жаром. Шива вже готовий був обрушити на ворога всю міць руйнування, коли відчув чужу присутність.

Поруч був хтось, подібний до нього самого.

Дивне відчуття. Здавалося, це вже відбувалося. З ним? З кимось іншим? Він обернувся, не обертаючись, — і побачив.

Велетенська багаторука постать повстала над землею, охопленою нічною імлою, над сплячим містом і несплячим укріпрайоном; над траншеями та опорниками, бліндажами та ДОТами, сірими коробками будівель і темними ущелинами вуличок, де не горів жоден ліхтар — лише нечисленні зірки мерехтіли в чорній порожнечі небес.

Фігура була щільною й хиткою, примарною й матеріальною. Крізь неї проступало мерехтіння зірок, але водночас Шива ясно розрізняв риси обличчя, лютого та прекрасного, міць і гнучкість рук, гірлянду з черепів, що ледь прикривала оголені груди…

Атрибути, подумав він, приголомшений від раптового щастя. Атрибути, мішура. Порожні парадокси. Я бачу, хто вона насправді. Так, я бачу. Я знаю.

— Калино!

Вона повернулася!

Так, відповів він, не розуміючи, кому відповідає.

Вона — вбивця!

Захисниця. Побратим. Кохана.

Зупини її! Знищ її!

З ким він сперечався? З ким безмовно боровся? Із самим собою? Звідки йшов гнів, погрожуючи затопити його без залишку, кинути в бій проти тієї, кого він вважав безповоротно загиблою?

Що відбувається? Чому?!

Убий її!

Ні.

Гнів спав. Ні, не пішов остаточно, готовий повернутися будь-якої миті, але він не дав гніву опанувати собою.

— Калино! Ти жива?!

Чому вона не відповідає? Не впізнала його?

Перші дрони противника увійшли в зону ураження. Убивчим розчерком тризуба він розсік примарні пуповини найближчих безпілотників. Втративши керування, дрони почали перевертатися в повітрі, понеслися назустріч землі. Шива заніс тризуб для нового розчерку…

Нищівний удар струсонув його. Сяйво Тришули зблякло.

Вона вдарила в спину?!

…вбий її!

12. КАЛІ

Ворог побачив її. Впізнав.

Спотворив її ім'я!

Що він робить?! Відвернувся, маючи намір розтрощити летюче залізо…

…і знехтував нею?!!!

Вся колишня лють Калі була ніщо в порівнянні з тією, що охопила її, коли вона побачила ворога, який відвернувся. Більшої образи їй ще не завдавали! Ніхто не сміє нехтувати Калі!

…вдарила, вгризлася, увірвалася.

Рвала й поглинала, готова будь-якої миті перехопити удар у відповідь, відбити або прийняти його, відновитися та продовжити — о, вона пам'ятала, як це сталося попереднього разу.

Удару не було.

…її продовжують ігнорувати?!

Не вірячи тому, що відбувається, Калі зупинилася, бажаючи переконатися: відчуття її не обманюють. Цієї миті ворогові вистачило, щоб частково відновити себе. Для удару у відповідь?

Ні!

Він продовжив відбивати атаку.

…чужу атаку!

Мить сумнівів згоріла дотла. Калі накинулася на ворога з новою силою, потягнувшись до зброї, що наближалася. Перехопити, привласнити, вчепитися десятками, сотнями пальців, доки цей усе не зіпсував, не перетворив на марний мотлох.

Із задоволенням вона відчувала, як тіло ворога — ворогів! — стає її тілом. Разом із поглиненою плоттю в Калі входило, вливалося нове, незрозуміле. Образи? Спогади?

Прах земний.

…це було давно. Два втілення тому? Три? Не пам'ятаю.

Це пам'ять? Її? Чужа?

Нове — старе?! — дратувало. Бентежило. Заважало. Не давало зосередитися на битві. Щось у ній відгукувалося, жадібно тягнулося назустріч, як сама Калі тягнулася до ресурсів та зброї.

Вона сповільнилася.

13. ШИВА

Вона його пожирала.